Аля грюкнула кімнатними дверима й притулила долоні до гарячих щік:
-Ой,як соромно!Як негарно вийшло!
Ще місяць тому вона надумала вишити рушничка для бабусі,до її дня народження.І нитки підібрала,і рушничок білий знайшла,і навіть перший хрестик зробила.А потім їй перехотілося вишивати.
Вона відклала роботу й подумала що завтра дошиє,назавтра часу в неї не було а згодом вонай забула про вишивку.Їй здалось що рушничок давно уже стоїть вишитим.
Настало день народження Бабусі,всі її красиво привітали а Аля подарувала подарунок,коли бабуся відкрила подарунок побачила рушничок з одним хрестиком і вона запитала:
-Що це?
-Це...це.. вишитий рушничок...-ледви вимовила Аля
А тато глянув на Аля й промовив
-Ех ти!!!
тоді Аля в тікла у свою кімнату
-Ох,як це не красиво вийшло!
подроху дівчинка заспокоїналя.І думала що її потім покличуть до столу,вона чекала-чекала та все марно!
І раптом Аля сказала:
-Тови такі???
-Тобі я сплету вам цілісіньких сто хрестиків!!!
-егеж цілих сто
Першої миті Аля зраділа що хтось за нею прийшов но той голов був несхочий на маминий,татовий,дідусевий,бабусевий і на знайомих людей їй
і вона запитала:
-Хто тут??
Та ні хто не відповів