Наближення грози відчувається заздалегідь.
Спочатку змінюється повітря – воно стає вологим і важким та ніби
придавлює нас до землі. Небо поступово затягується низькими темними
хмарами, закриваючи тьмяне сонце. Дзвінка тиша повисає в густому
повітрі, а потім настає час вітру. Він різкими поривами хитає віти
дерев, крутить хоровод з легких речей, що вирвав з рук людей чи
безсоромно вкрав зі столиків відкритих кав’ярень. Дівчата на вулицях
притримують свої легкі сукні, затуляють обличчя від пилу. І чим дужчий
вітер, тим ближче дощ.
Потім десь удалечині чується перший рокіт грому. Люди поспішають
ховатися у приміщення. Навіть птахи завмирають на деревах. Повітря стає
все важчим. А за кілька хвилин уже видно тонкий струмок яскравої
блискавки, що розколює темне небо. Гримить грім – усе ближче й ближче.
Наступна іскра блискавки сполохує вже зовсім поруч – і чується тріск у
електричних проводах, що висять над вулицею.
С першими краплями дощу напруга в повітрі спадає, стає легко дихати,
віє прохолодою і свіжістю. Навкруги розтікається приємний аромат мокрої
землі. Гримить усе частіше й ближче, і вулиці пустіють… Зараз почне свій
дикий танок неприборкана стихія.