Згаяний час то втрачений час. Його не можна зважити або покласти в кишеню, виміряти лінійкою або загорнути в газету. Іноді його катастрофічно не вистачає, руйнуються наші плани, і важкий прес обставин деформує долі наших близьких і зовсім сторонніх для нас людей Але іноді буває й так, що його надлишок змушує нас думати про те, як би швидше позбутися від нього. Так, мова йде про час.
Все в нашому житті, кожен подих, має свою ціну. І розраховуватися доводиться не чимось матеріальним, а секундами і хвилинами нашого життя. Наприклад, відпрацювавши робочий день, ми отримуємо за нього зарплату. Але подумайте про те, що за ці гроші ми заплатили 7-8 годинами нашого життя. Коли ми на зупинці чекаємо трамвая – це теж коштує кілька хвилин нашого життя. І хвилини, перетікаючи в години, складають дні, місяці, роки. Куди ж іде те, що кожному з нас дається тільки раз?
Якось раз людина, отримавши зарплату і радісно стискаючи в кишені пачку грошей, зайшла на базар. Купуючи то подарунок для дружини, то необхідні продукти, вона щедро розплачувалася з продавцями. Так було до тих пір, поки опустивши руку в кишеню, людина замість товстої пачки намацала всього один папірець і кілька дрібних монет.
Чи не схоже це на наше необережне поводження з часом? Коли ми молоді, нам здається що старість ще так далеко. А літня людина лише дивується, куди ж поділася та маса років, яка ще вчора здавалася такою нескінченною. Як же швидко розчинилася вона у вирі життя .
У чому ж сенс життя? На що має бути витрачено мій час? Люди часто самі собі та іншим задають подібні питання. Які ж справи мають цінність і на що в першу чергу має бути направлено мою увагу? Для чого кожен з нас має обмежений і дуже цінний запас часу?
Подивіться на дію часу в навколишньому світі, в людях, та й у нас самих. Чи не складається у вас враження, що вплив часу на все, що оточує нас, виявляється досить руйнівним? Маючи безперечну цінність, час все ж покриває зморшками наші обличчя, забирає силу, білої хуртовиною посипає наші голови. Могутні жорна часу руйнують будинки і міста, перемелюють камені і творіння давніх скульпторів, висушують річки, засипають піском родючі землі. Та й чи є що на землі, що може протистояти натиску настільки могутньою сили?
Якби у нас була можливість створювати речі, що не підвладні потоку часу? Напевно, скульптор, який створює пам’ятник, над яким не владний час, буде надавати своїй роботі величезне значення і направить на неї куди більше сил, ніж на ту, яка через 100, 200 або 1000 років буде розчавлена невблаганним пресом століть. Напевно, і всі ми віддали б перевагу саме такій роботі. Навіщо будувати будинок, який через кілька років потрібно буде ремонтувати, якщо можна побудувати такий, що буде стояти не тільки 100 років, але і наші далекі нащадки зможуть постійно користуватися його затишком, не ремонтуючи? Так чи є на землі можливість докласти свої сили до такого будівництва?
Відповідь на це питання здається нам однозначним. Але все ж таки, не дивлячись на безнадійність і відчай, які здатні навіяти нам руйнівні сили, ці сили приводяться в рух часом. І просто треба завжди пам’ятати, що згаяний час – то втрачений скарб, найцінніше, що е у нашому житті.