А голуб був чудесний! Неякийсь собi там сивак копiйчаний, а такої чистої сiрої мастi, що, здавалося, хтось умисно, коли голуб був увесь чорний, узяв та рiвненько й дрiбненько поцюкав його бiлим. Тiльки кiнцi пiр’їн на хвостi та на крилах лишилися чорнi, як у чорнило вмоченi. Голiвка ж яка: малесенька, витончена, не кругла, а довгастенька! А дзьобик: це ж не дзьобик, а пташине зернятко, нiжне, рожеве… Шийка горда, не довга й не коротка, спинка ввiгнута, хвiст трубою, i пiр’їн уньому десь не менш тридцяти шести. А крила ж, видно, такi легкi та сильнi, як пушинку, тiло носять.