Народився Волт Вітмен 31 травня 1819, в бідній сім’ї фермерів, в селищі на острові Лонг-Айленд недалеко від Брукліна (штат Нью-Йорк). У багатодітній родині було дев’ятеро дітей, Уолт був старшим. З 1825-1830 навчався в бруклінській школі, але через брак грошей був змушений залишити навчання. Він поміняв безліч професій: посильний, фасувальник, учитель, журналіст, редактор провінційних газет. Любив подорожувати, пішки пройшов через 17 штатів. З кінця 30-х років в журналах з’являються статті Уїтмена, в яких він виступав проти культу долара, підкреслював, що гроші призводять до духовного спустошення. У 1850 р були надруковані деякі вірші поета, — зокрема «Європа». У цьому творі автор висловив своє сприйняття історії, подій революції 1848 р, оспівував свободу. У 1855 році вийшла збірка «Листя трави». Особливе місце в структурі книги займає «Пісня про себе», яка є однією з найбільш важливих її елементів. Вона як і весь збірник цілком — вираз поетичного кредо автора. Серед його улюблених письменників були — У. Шекспір, Ч. Діккенс, Жорж Санд, П.-Ж. Беранже, Ф. Купер. Під час громадянської війни 1861-1865 рр. Уітмен працював санітаром в госпіталях. Подіям війни присвячені вірші «Барабанний бій» і «Коли останній раз цвів бузок» (обидва 1865). У 1873 поета розбив параліч, до кінця життя він так і не одужав. Він все ж продовжував писати і його твори були наповнені оптимізмом і впевненістю. 26 березня 1892 поет помер.