Двісті років тому народилася велика людина, життєвий шлях якої був дуже важкий та складний. Ніхто не вірив в його талант, усі з хлопця знущалися, сміялися. Я думаю, що він сам не сподівався, що його будуть шанувати не тільки в Україні, а й в усьому світі.
Якщо попередники Шевченка належали переважно до дворянського кола, то автор «Кобзаря» вийшов із глибин народу – був сином бідного селянина-кріпака. Знання життя народу, нерозривний зв'язок із ним, відчуття його потайних дум і прагнень були тим грунтом, на якому сформувався демократичний світогляд Шевченка.
Для того, щоб стати великою та шанованою в усім світі людиною, Шевченко пройшов довгий шлях. На цьому шляху його зустріли і голод, і кріпацтво, і втрата найдорожчих людей – батьків. Але хлопець мужньо витримував усе: горе й лихо. У нього сформувався дуже сильний характер, наче скеля, він відкривав у собі нові таланти. Друзі Шевченка подбали про визволення його з кріпацтва: викупили у поміщика за 2500 карбованців. Так молодий художник став зовсім вільною людиною та зміг спокійно вчитися,розвивати свої таланти. Шевченко знайомиться з І.Сошенком, К. Брюлловим, В.Григоровичем,В.Жуковським, Є.Гребінкою та іншими.
Багато поетів складають твори, присвячені Шевченкові. В. Самійленко написав вірш «Українська мова», в якому показав його роль у створенні української літературної мови:
Так в пилу на шляху наша мова була,
І мислива рука її з пилу взяла.
Полюбила її , обробила її,
Положила на ню усі сили свої.
Твори Тараса Шевченка знають та перечитують усі, вони доступні та зрозумілі. На його честь влаштовують багато свят. У цьому році в нашій школі ми також будемо відзначати 200-річчя від дня його народження і для мене велика честь брати участь у цьому святі. Тарас Шевченко для нас, як батько, і якщо нам потрібна порада – ми звертаємося до його творів, бо у них можна знайти відповіді на усі питання.