Кодацька фортеця або Кодак (сучасне Кайдаки;
від тюркського "кой" - селище та "даг" - гора) —
фортеця на правому березі Дніпра напроти Кодацького порогу. Розрашована на 10 км нижче
теперішнього міста Дніпропетровська, на території села Старі Кайдаки.
Збудована польським урядом у липні 1635 року
з метою ізолювати Запоріжжя і Дон від України, перекрити вихід до Чорного моря
і перешкодити втечі селян на Запорізьку Січ. «Ключем до Запоріжжя» називали
фортецю сучасники. Кодак будувався під керівництвом французького інженера
Боплана. На побудову сейм асигнував 100 тисяч польських злотих.
У серпні 1635 року запорожці під проводом
гетьмана Сулими зруйнували Кодацьку фортецю. Відбудована була вона німецьким
інженером Гекантом у 1639 році, її розміри збільшилися майже втричі, були
побудовані католицький костел і монастир, православна церква, а польська залога
збільшена до 600 найманців. Вогневу міць посилили артилерією, а також
встановили у 3-х км величезну сторожову вежу.
1 жовтня 1648 року Кодак був взятий за наказом Богдана
Хмельницького (який за переказом влучно висловився на адресу цієї
фортеці: «Manu facta manu distruo» («руками створене руками і руйнується») і
перетворений на опорний пункт українського війська.
За гетьмана Івана Мазепи Кодак був
сторожовим постом супроти Січі. У 1711 році за умовами Прутського мирного
договору разом з іншими фортецями на півдні України був зруйнований. Згодом
Кодак був козацькою слободою, центром Кодацької паланки. У кінці XVIII ст. Кодак
перейменовано на с. Старі Кодаки, тут оселилося багато запорожців, після
зруйнування Нової Січі. Руїни Кодака збереглися до наших днів.
У 1910 році за ініціативою Дмитра
Яворницького на місті фортеці встановлено пам'ятний знак.
Нині на місці, де була фортеця, розташований
гранітний кар"єр, місцевість руйнується.