Кров рухається по судинах завдяки ритмічній роботі серця. Під час скорочення шлуночків кров під тиском нагнітається в аорту і легеневий стовбур. Тут розвивається найвищий тиск — 150 мм. рт. ст. У міру просування крові по артеріях тиск знижується до 120 мм. рт. ст., а в капілярах — до 22 мм. Найнижчий тиск у венах; у великих венах він нижче атмосферного.
Кров зі шлуночків викидається порціями, а безперервність її течії забезпечується еластичністю стінок артерій. У момент скорочення шлуночків серця стінки артерій розтягуються, а потім через еластичну пружність повертаються в початковий стан ще до чергового надходження крові зі шлуночків. Завдяки цьому кров просувається вперед. Періодичне хвилеподібне розширення стінок артеріальних судин, синхронне зі скороченнями серця, називаються пульсом (від лат. pulpus — удар, поштовх). Він легко прощупується в місцях, де артерії лежать на кістці (променева, тильна артерія стопи). Рахуючи пульс, можна визначити частоту серцевих скорочень і їх силу. У дорослої здорової людини в стані спокою частота пульсу дорівнює 60-70 ударам на хвилину. При різних захворюваннях серця можлива аритмія — порушення ритму серцевих скорочень. Частота серцевих скорочень більше 90 за хвилину називається тахікардією, а менше 60 ударів — брадикардією.