Баба дала йому торбу, наклала туди чорного черствого хліба, пляшку води дала й випровадила його з дому.
Ну, йди, та щоб ти вже й не вертався й щоб не признавався, що ти наш син.
От вони розіслали свитки на траві, посідали, давай полуднувати.
А там серед двору столи понаставлені й понакривані, бочки меду та горілки повикочувані — пий, душе, їж, душе, чого забажаєш!
Дурень прилетів із товариством на тім кораблі, спустився в царя перед вікнами, повиходили вони з корабля й пішли обідати.