ПЕРЕВЕДИТЕ ТЕКСТ С УКРАИНСКОГО НА РУССКИЙ !!!!
ЩЕДРА ОСІНЬ
Непомітно підкрадається осінь. Хитрувато усміхається вона за лісом
та ніжним голосом піддобрюється до людей:
Може, вам золотого медку?
А може, яблучок рожевобоких? Винограду солодкого? Кавунів
червоних, як жар? Все у мене є, всім я багата, любі...
Люди ласують золотим медком, ласують та щедру осінь підхвалюють:
— Ну й осінь! Ну й багатійка! Медком як щедро частує!
А про те й гадки нема, що медок той літо із своїх квітів запашних
подарувало.
Збирають у садках яблука, викладають рядками в ящиках пахучі
груші.
А дід Саливон зачудовано крутить головою, осінь славословить:
Хе, ох воно , що то осінь. Зима — морозом вичавить, весна — віником
вишкребе, літо сонцем випалить, а осінь-господиня щедрою рукою в
комору засипле.
Сидить Степанко на баштані, частується від гарячого, як жар, кавуна
соковитими скибками і знову-таки осені дякує:
Ох, і люблю ж я, дідусю, осінь! Вона така чудова, така щедра!..
Дідусь, відрізуючи внукові нову скибку, мудро зауважує:
— Без літа і осені, дитино, не буває.
А осінь — знає своє. Тихцем гризе та й гризе золотого окрайця. Як
гризне, так дня й відкусить, так дня й поменшає. Зате ночі з кожним днем
добавляються, вечори стають холоднішими, а ранки покривають усе ряс-
ними та холодними росами.
На все осінь щедра - і на кавуни, і на дощі. і на холодні роси. Визолотить ліси,вічорнить поля, ніби пожежею запалить молоді осичняки та березняки.Ну куди тобі не глянеш, так і здається , що лисичка свою червонясто -руду спинку вигинає, до ніг лащиться. Полащиться , полащиться під скупим сонцем та й втече кудись разом із перелітними птахами.