Цей вчинок можна назвати подвигом
Подвиги бувають різні. Хтось рятує людину з пожежі або витягає потопаючого з води. Але буває й так, що все життя людини перетворюється на суцільній подвиг, якого, до речі, майже ніхто не помічає.
Гарним прикладом тому є життя сусідки моєї бабусі, тітки Зої. Коли вона була ще молодою і готувалася до іспитів до університету, у її родині сталося лихо: померла її сестра, у якої було шестеро дітей. Рідних у сестер було небагато, а батьків у них на той час вже не було в живих. Дальні родичі відмовилися взяти дітей, і Зоя залишилася єдиною людиною, яка оформила опіку над шістьма дітьми і стала їх ростити.
Це було дуже нелегко, бо дітки були всі малі, старшому тільки-но виповнилося вісім років. Зоя дуже багато працювала, щоб прогодувати та вивчити шістьох дітей. Ніхто з рідних їй не допомагав. Жили вони бідно, бували часи, коли у них майже нічого було їсти, і тільки город біля хати рятував їх від голоду. Але вона подолала всі труднощі і виростила всіх дітей добрими освіченими людьми.
Тепер вони вже дорослі; хоча тітка Зоя ніколи не приховувала, що вона дітям не рідна мати, вони всі завжди звали її мамою. І тепер матусею зовуть, і допомагають, і приїздять в гості з онуками, їх у неї вже семеро. І, дивлячись на цих людей, щасливих та задоволених життям, спадає на думку, що тітка Зоя вчинила справжній подвиг.
Вона поклала майже все своє життя, щоб виростити дітей. Вона так і не здобула вищої освіти, як хотіла, пожертвувала і особистим життям, і добробутом. Ось такий подвиг здійснила тітка Зоя, але сама вона так ніколи так не вважала. А скільки ще на світі таких людей! І це дуже добре, що вони є.