ПІСНЯ І ПРАЦЯ - ВЕЛИКІ ДВІ СИЛИ!
ЇМ Я ДО СКОНУ БАЖАЮ СЛУЖИТЬ...(І. ФРАНКО)
У
давньогрецькому міфі про Орфея розкривається перед нами сила мистецтва. Навіть
звірі були зачаровані музикою і співами Орфея, перед ним розступалися скелі,
заспокоювалося розбурхане море. Талант Орфея допоміг йому переконати бога
Аїда, щоб той випустив його кохану, Еврідіку, з царства мертвих. Такою
надзвичайною могутністю наділяли давні греки мистецтво. Перед ним схиляється
все: жива і мертва природа, і навіть усемогутні боги. Хоч би як змінилися наші
уявлення про світ з часів розквіту античної цивілізації, і тепер ми не можемо
заперечувати вплив мистецтва, особливо поезії, на наш розум, свідомість, а
отже, і на наше життя. Це чудово розумів один із найвизначніших поетів XIX століття, Іван Франко. Він
визнавав пісню, тобто поезію, або мистецтво у більш широкому сенсі, великою
силою.
Але
говорячи про рушійні сили історії, не можна забувати і про людську працю. Саме
вона забезпечує прогрес людства. Людська праця гідна поваги і шани. За часів
Івана Франка, коли поширювалися соціалістичні погляди, освічені люди вперше
прийшли до усвідомлення, як сильно залежить їх добробут від робітників, яку
велику роль відіграють робочі руки у створенні того світу, в якому вони
живуть, у розвитку техніки. Не лише вчені забезпечують його. Чого вартий
винахід нового станка, якщо нікому буде на ньому працювати?
Праця
і мистецтво — дві рушійні сили цього світу, без яких людина не могла б
відчувати себе людиною.