За охопленням території розрізняють карти півкуль і світу, материків і океанів, карти окремих частин материків (регіонів, країн). Чим більше охоплення території, тим дрібніший масштаб і більше узагальнення.
За змістом карти поділяються на загальногеографічні і тематичні. Легенду загальногеографічних карт учні повинні знати, а легендами тематичних карт уміти користуватися.
Спочатку вивчають загальногеографічні карти, потім тематичні.
За способом зображення об'єктів виділяють такі тематичні карти:
Карти кольорового фону (карти рослинності, ґрунтів, природних зон тощо). На ній зображують якісні розбіжності об'єктів на певній території. Найчастіше використовуються в шкільній географії. За цими картами виявляють в основному положення і межі виділених частин.Карти ареалів. На них указані місця поширення окремих видів тварин, рослин, сільськогосподарських культур тощо. За цими картами визначаються межі ареалів.Карти ізоліній (карти ізотерм та ін.). На них лініями позначаються місця, однакові щодо кількісного вираження явища; за ними виявляються особливості ізоліній.Карти ліній руху (карти вантажопотоків, напрямів вітру тощо).Значкові карти (карти родовищ корисних копалин, розміщення промислових центрів країн та регіонів тощо). На них значками різного виду і розміру зображують локалізацію об'єктів у певних пунктах. За цими картами з допомогою запитань учителя виявляють місця найбільшого накопичення об'єктів і встановлюють особливості окремих регіонів.Картодіаграми. Показують співвідношення частин цілого на окремій території. Характер запитань за такими картами аналогічний до запитань за значковими картами, але вони значно більше спрямовані на виділення розмірів.Картограми (карти густоти населення, розподілу опадів тощо) - відображають різницю на різних територіях ступеня вираження явища за допомогою кольору або штрихування. За такими картами вчитель ставить запитання для виділення регіонів з максимальним і мінімальним вираженням явища і закономірності його географічного поширення.Картосхеми.
За призначенням розрізняють карти науково-довідкові, навчальні, туристичні та ін.
Для досягнення мети навчання найважливішою є класифікація карт за їх місцем призначенням у навчальному-процесі. Навчальні карти поділяються на настінні і настільні, контурні, німі і напівнімі, рельєфні і топографічні.
Настінні карти - основний вид навчальних карт. Це оглядові карти з високим ступенем узагальнення і генералізації, з великим шрифтом, яскравими фарбами. Розглядаються на значній відстані. Вони не перевантажені змістом, берегові лінії, лінії річок та інші лінії потовщені. Зміст цих карт відповідає певним темам і курсам шкільної географії. Чим старші школярі, тим кращою є їхня підготовка, а отже, складнішим є зміст карт, який не повинен виходити за межі програми.
Настінна карта використовується на кожному уроці, на різних його етапах. Під час пояснення учень і вчитель повинні перебувати біля карти. Карта має займати центральне місце в класі, але не закривати дошку. Відповіді, пояснення супроводжуються показом об'єктів на карті. Під час показу не можна закривати собою карту, потрібно стояти збоку, щоб вона добре освітлювалася. Показ об'єктів повинен бути правильним, чітким.
Кожну нову настінну навчальну карту вчитель показує школярам, пояснює її призначення, зміст, ознайомлює з її легендою, учить нею користуватися. Зазначає, до якого виду карт вона належить за масштабом, охопленням території і змістом. Це можуть пояснювати й учні, відповідаючи на запитання вчителя.
Учитель зобов'язаний стежити за каталогом навчальних карт, що видаються, і безперервно поповнювати географічний кабінет новими картографічними виданнями. Потрібно звертати увагу на естетичний вигляд карт, акуратно їх вивішувати.
Залежно від теми й мети на уроці може використовуватися декілька карт.Загальногеографічні карти доповнюються тематичними (зокрема вивченні природних зон використовується карта природних зон, фізична карта материка, кліматична карта, карта рослинності, зоогеографічна карта). Але в усьому має бути міра.
У більшості випадків учні бачать карту лише на уроці. Це негативна тенденція. Потрібно у кабінеті вивішувати кілька карт для постійного огляду. У цьому випадку учні можуть перевірити свої знання карти.
Особливим видом настінних карт є чергова карта. Це, звичайна фізична або політична карта, на якій учні або члени географічного гуртка по черзі розміщають поточну інформацію за місяць або триваліший період. Учитель дає завдання учням підготувати повідомлення, опрацювавши інформацію, подану в періодичних виданнях, на радіо, телебаченні, потім розміщують ці повідомлення за межами карти. На карті виділяють місця подій, про які йдеться у повідомленні. Зміст такої карти повинен систематично поновлюватися. Повідомлення пишуться великими буквами. Чергову карту можна доповнювати ілюстративним матеріалом. У деяких школах є електрифіковані чергові карти.