Хто говорить – той сіє, хто слухає –збирає. Така мудрість віків, відтворена в прислів’ї. Саме педагогам слід пам’ятати ці слова. Навчати, розвивати, виховувати – і все це щодня, щоуроку, щослова. Аби слово було промовлено не тільки до розуму, а й до серця,вони виходять за рамки мовної буденності, одноманітності формул і звертаються до гри. Цим досягається емоційність, влучність, незаштампованість висловлювань, активізується увага учнів до навчального матеріалу, збагачуються взаємини педагога і його вихованців, формується висока культура праці, виховання з позиції життєвого самовизначення особистості.
Для сучасного уроку характерні направленість його змісту і методів на розвиток пізнавального інтересу учнів до даного предмету. У зв’язку з тим, на уроці зростає роль підручника, довідника, фізичного експерименту, рольової гри.
Учитель повинен знати, який навчально-виховний ефект повинен бути досягнутий і якими засобами.