По зеленій галявині з жовтими квітками котився чарівний колобок. Дув легенький вітерець. Небо було ясне-ясне. Котиться колобок і пісеньку наспівує. Аж раптом побачив лисицю, та як дремене! Лисиця була голодна, а як побачила колобка, ще більш зголодніла. “Дожену і з’їм!” – вирішила лисиця.Швидко котився колобок, стомився і зупинився біля ялинки. Бачить, ялинку рубає чоловік. “Допоможи мені, колобочку, я тобі у пригоді стану!” – благає ялинка. Почув це колобок і каже до чоловіка: “Не рубай ялинку, а я за це дам тобі пиріжків”. Погодився чоловік. Посідали біля ялинки і відпочивають.Аж тут біжить лисиця. Хотів колобок бігти, а ялиночка каже: “Не бійся, колобочку, я тобі допоможу”. Скинула ялинка голочки на колобочка і став він чарівним їжачком. Лисиця хотіла його з’їсти, та тільки ніс поколола.Колобок тепер не колобок, а колючий їжачок. Вдячний колобок ялинці за таку шубку!