Сьогодні ми з класом ходили до парку.Як же там зараз гарно!Ідеш собі стежинкою,роздивляєшся навколо і прислухаєшся до звуків осені.Ось порушує тишу стукіт дятла,що сидить на самотньому дубі.Неподалік гучно стрекоче сорока-білобока.А під ногами чутно шурхіт нещодавно опалого,пожовклого листяПіднімаю очі і бачу,як по небу пливуть сірі кучерві хмари,а з них летять до землі прозорі,як сльоза,дощові краплини.Проходячи повз галявину,чуємо,як на ній шелестить прив"яла трава.Напевно,вона щось розповідає притихлій березці,що стоїть на краю просторої галявини.Ой,а що там стрибає з гілки на гілку?Та це ж справжня білка!Все ж таки чудово в парку восени!