Проблема здається досить прозаїчною: пам'ятник архітектури, який до цього пережив чотири спроби знищення, помирає на очах.
Перша - через 100 років після зведення храму. Тоді на його місті хотіли збудувати нову кам'яну церкву. Але люди змогли відстояти пам'ятник архітектури. Справа в тому, що, коли в 1773 р. полковник Головатий хотів збудувати нову церкву, то найголовнішою умовою була недопустимість використання металевих цвяхів, що й стало її унікальністю.
Потім, через 100 з гаком років, церкву розбірали. Відновив її Олексій Пахучий, який не мав спеціальної освіти, але справився із поставленою задачею блискуче.
Відстоювали храм і в 30-х років минулого століття.
Уцілів він і після Великої Вітчизняної війни, хоча все навкруги було зруйновано. А все через допитливого хлопчика Толі Морозова, який, шукаючи підземні ходи, натрапив на 32 протитанкові міни, які, на щастя, вдалося знешкодити.
Останню спробу знищення зазнав храм після написання твору "Собор" Олеся Гончара. Тоді гоніння зазнав автор, а сам Свято-Троїцький хотіли стерти з лиця Землі. Та люди знову відстояли собор і навіть поклали на реконстркуцію, яка триває й зараз.