Багато майстрів слова є в українській літературі. І одним із них
виступає творець української побутової повісті Іван Нечуй-Левицький. Як
яскраво описує він українську природу, українське село і людей, які
мешкають у цьому селі. У повісті «Кайдашева сім'я» автор так майстерно
створив своїх
персонажів, що вони, ніби живі, сходять зі сторінок книжки. Всі дійові особи дуже колоритні, по-своєму оригінальні, неповторні.
Пригляньмося
до Омелька Кайдаша. Вже немолодий, він більшу частину свого життя
відробив на панщині, яка «...наклала на нього свій напечаток». Працював
він і після панщини, вже на себе, на свою сім'ю. «Він був добрий
стельмах... і заробляв добрі гроші, але ніяк не міг вдержати їх у руках.
Гроші втікали до шинкаря». Читаючи це, співчуваєш старому, бо далі
автор розкриває причину цього пияцтва. Він каже, що Кайдаш став
заглядати в корчму, «запиваючи давнє панщинне горе». На прикладі старого
Кайдаша автор показує, як кріпацтво зламало людину. І хоч воно не вбило
в ній трударя, але перетворило на п'яницю.
Знайомлячись із Марусею
Кайдашихою, помічаєш, що це насамперед сварлива жінка, гризлива
свекруха, «наче люта змія». Кріпаччина теж висушила її душу, знищила в
ній добре, ніжне, ласкаве. Тепер жадоба до власності керує всіма її
вчинками. Вона довго працювала в панів і наслідувала у них лиху та
зарозумілість, навчилася зневажливо ставитися до нижчих за себе,
підпорядковувати їх своєму впливу. Але разом з тим вона хороша
господиня, вміє добре куховарити. Коли обродилася її невістка Мотря,
вона «припала коло свого онука, неначе коло своєї дитини... Кайдашиха
тішилася онуком, колихала його, гойдала...» Але через сварки і гризню
невістка «не давала їй дитини й одганяла її од колиски. Тільки вночі,
тоді як Мотря спала міцним сном, Кайдашиха вставала до дитини,
забавляла, як вона плакала, та годувала її молоком». Так
письменник-реаліст показав, що не все в образі Кайдашихи було
негативним. Це вплив панщини та дрібної власності зробили її такою.
Описав
письменник і тогочасну молодь — дітей колишніх кріпаків: Карпа і
Лавріна. Сини Кайдаша успадкували від батька працьовитість, турботу за
свою сім'ю, а також інтереси дрібного власника. Зовні брати схожі один
на одного. Але кожен із них — чітко окреслена індивідуальність.