Сонце - віконце
хвилі - милі
перлиста - намисто
каміння - насіння
Вийшло із-за гаю Усміхнене сонце,
Ніжно заглядає у моє віконце.
Озерце на берег вистеляє хвилі
Та шепоче травам вірші тихі, милі.
Рідне моє поле, пшенице перлиста,
Краса мого краю, мов дівча в намисті
Увік не зів'яне, не стане камінням,
Бо ж добро і щирість - родюче насіння.
Якось так, мабуть.