До XVII-го ст. територія більшої частини України перебувала під владою Речі Посполитої. Перша національна українська держава утворилася в 1654 р. у сучасної центральної області України в ході визвольної війни Богдана Хмельницького. Тоді ж Україна вступила у російське підданство для захисту від Польщі. Після російсько-польської війни 1654-1667 рр. за Андрусівським перемир'ям землі на схід від Дніпра (Лівобережна Україна) перейшли до Росії, а західна територія (Правобережна Україна) залишилася у складі Речі Посполитої. У результаті воєн з Польщею та Османською імперією в XVIII ст. Російської імперії відійшли Правобережна Україна, Волинь і Поділля, потім Крим, Приазов'я та Північного Причорномор'я. Були створені Київська, Волинська, Подільська, Харківська, Катеринославська, Таврійська, Новоросійська і Херсонська губернії. При цьому приєднані області не мали національної автономії як такої. Використовувалося поняття «Малоросія», а жителів називали малоросами або південно-росами. Напередодні Першої світової війни частині Західної України разом із Закарпаттям входили до складу Австро-Угорської імперії.