Всходит солнца ясный обагрянок
И в глаза заглядывает мне:
По добру ль я встала спозаранок
Или, может, плакала во сне?
Утро – доброе.
А ночи, ночи!
Снишься ты в чужой дали…
Плакали синие очи.
Плакали серые очи.
Плакали черные очи.
И все – мои.
Ліна КОСТЕНКО
СХОДИТЬ СОНЦЕ
Сходить сонце, ясний обагрянок
Заглядає у вічі мені:
А чи добрий у мене ранок,
Чи не плакала я вві сні?
Ранок – добрий.
А ночі, ночі!
Снишся ти і чужі краї…
Плакали сині очі.
Плакали сірі очі.
Плакала чорні очі.
І всі – мої.