Історична поема Шевченка «Гамалія» (1842) присвячена темі запорозьких чорноморських визвольних походів. Уперше до цієї теми автор звернувся ще в поемі «Іван Підкова» (1839). Історичною основою стали події XVI —XVII ст, коли українське населення потерпало від зовнішньої експансії. Люди забиралися в полон і відправлялися до Туреччини, що перетворилася на величезний невільницький ринок.
Гамалія — головний герой твору, особа не історична — узагальнений художній образ запорозького отамана. Очолені Гамалією козаки, вирушають на допомогу своїм ув’язненим співвітчизникам, безстрашно вступають у бій, визволяють українських бранців з турецької неволі та переможно повертаються додому. Автор особливо наголошує на визвольному характері запорозьких морських походів («Не кишені трусить, їдем різать, палить, Братів визволяти»).
Зображуючи персонажів українського минулого, Шевченко намагається підкреслити й виділити такі їх риси, як патріотизм, самовідданість, здатність на самопожертву заради високої мети, загострене відчуття справедливості й готовність цю справедливість захищати зі зброєю в руках.