Будова й функції тонкого кишечника
Тонкий кишечник
поділяється на три відділи: дванадцятипалу, порожнисту та клубову кишки. Частково перетравлена в шлунку їжа, завдяки скороченню м'язів шлунка через пілоричний сфінктер
надходить порціями до дванадцятипалої кишки. Дванадцятипалою кишкою
починається тонкий кишечник, довжина якого у дорослої людини становить 4,5 - 5,0 метрів. До дванадцятипалої кишки відкриваються протоки підшлункової залози та жовчного міхура. Основними функціями тонкого кишечника є остаточне розщеплення частково розщеплених у шлунку поживних речовин і всмоктування продуктів розщеплення в кров.
Травлення в тонкому кишечнику
У дванадцятипалій кишці харчові маси затримуються недовго, але саме тут на них діє велика кількість ферментів травних соків підшлункової залози і слизової оболонки дванадцятипалої кишки. Кількість виділення цих соків залежить від характеру їжі. На виділення підшлункового соку впливають безумовно- і умовнорефлекторні сигнали. Центр рефлексу виділення соку підшлункової залози міститься в довгастому мозку. Виділення його залежить також від надходження до дванадцятипалої кишки шлункового соку й соляної кислоти. Це свідчить про гуморальну регуляцію функції підшлункової залози. Усі соки дванадцятипалої кишки продовжують свою діяльність і в нижчих відділах тонкого кишечника. Ферменти підшлункової залози і тонкого кишечника розщеплюють майже всі поживні органічні сполуки. Білки розщеплюються до амінокислот, жири -до гліцерину й жирних кислот, а вуглеводи - до глюкози. Значну роль у процесах травлення відіграє печінка.
Всмоктування поживних речовин
Поживні речовини всмоктуються в кров і лімфу головним чином у тонкому кишечнику. Невелика кількість води, глюкози, мінеральних речовин, алкоголь всмоктується в шлунку. Слизова оболонка тонкого кишечника має велику кількість складок та вигинань - ворсинок. Всередині ворсинок містяться кровоносні й лімфатичні капіляри. Ворсинки складаються з війок - ниткоподібних відростків. Завдяки такій будові всмоктуюча поверхня тонкої кишки сягає 500 м2
. Всмоктування
- це складний фізіологічний процес, у якому важливе значення мають активна діяльність клітинних мембран, явища дифузії, фільтрації та осмосу. Активна діяльність мембран полягає в транспорті речовин проти градієнта концентрації. При цьому витрачається енергія АТФ. Амінокислоти й глюкоза всмоктуються в кров, жири - переважно в лімфу.