Люба Джуліє! Мене дуже вразили ті події, що відбулися з тобою. Це насправді жахливо - потрапити у фашистський концтабір! Ти така молода, тендітна, ніжна дівчина, і вже встигла зазнати нелюдських мук!
Твоя сім*я була заможною, і ти зростала у багатстві. Але ти втекла з дому заради нареченого-комуніста. Він розповідав тобі про СРСР - найкращу країну у світі, казкове місце, де живе радість і щастя... Мене дуже жаль було тебе, коли ти потрапила у цей жахливий табір.
І все ж тобі пощастило, коли ви втікали з табору, на твоєму шляху зустрівся Іван Терешко, який не покинув тебе у біді, хоч сам був у важкому стані. Іван тебе ніс, коли ти вже була не в змозі йти сама. Я думаю, він був справжнім героєм. Тому не дивно, що ти в нього закохалася.
Ви тільки одну добу провели на чудовому зеленому лузі, але все ж вас з Іваном наздогнали кляті фашисти з собаками. І твій коханий Іван загинув. Як це печально, прикро, несправедливо! Але так вже склалося.
Я рада, що тобі все таки вдалося залишитися живою! І що в тебе є синок Джованні, який знає російську мову, завдяки твоїм зусиллям. Пам*ятай все життя свого Івана, і синові передай цю пам*ять про героїчного його батька.