«Березень» М. Стельмах ідейно-художній аналізПалка та щира любов М.
Стельмаха до Батьківщини відбилася в його творчості. З натхненням описує
він красу рідної природи. Боротьба весни з зимою особливо приваблює
поета.
Читача зачаровують незвичайні образи, що виникають в уяві письменника:
Гаї спинились над водою
І тихо входять в клекіт рік,
І хмелем бродить під корою
В березах чистий, свіжий сік.
Природа здається М. Стельмаху живою істотою. Земля, хмільна і запашна,
піднімає буйні трави. Мені особливо подобається, що хмари ввижаються
поету лебедями, «які із ополонок воду п’ють». Цей образ вражає
поетичністю і красою. М. Стельмах, надзвичайно чутливий до відтінків і
настроїв навколишнього середовища, сповнений радістю у ці дні
відродження природи:
В ці дні бажання світ щасливий
Черпнути відрами до дна…
Усі свої сили поет прагне віддати праці на рідній землі: «сміло сіяти на
ниви багатство ярого зерна».
У душі Михайло Стельмах не просто споглядач, який з захопленням дивиться
на прекрасну природу рідного краю, а трудівник-землероб. Мене зачаровує
неординарність сприйняття письменником української землі, а також
синівська любов і пошана до неї.