Жовтень
Українська назва другого місяця осені не
вимагає особливих пояснень. За
ствердженнями давніх джерел, назва „жовтень” була відома ще за Київської Русі. Але разом із жовтнем вживалося й слово „паздерник”, що походить від
спільнослов’янського „паздер”, тобто костриця.
Саме у жовтні починалося масове переробляння льону та конопель. Вилежані під осінніми
дощами та вітрами стебла сушили в печі, потім м’яли, щоб очистити волокно від
костриці. Активно вживалися в Україні й такі
регіональні місяценазви як грязень
(від грузьких доріг), хмурень (від
надмірно похмурих днів), листопадник (період
опадання листя), зазимник (поява перших відчутних заморозків). А ще називали жовтень „весільником”, оскільки, починаючи від Покрови (14 жовтня),
справляли весілля. Недарма у народі був
такий вислів: „Жовтень на весілля
багатий”. Багатий Жовтень і на храмові свята. Здавна
кожне українське село мало свої іменини. День іменин визначали за датою
закінчення будівництва й освячення храму. Такою є історія виникнення храмових
свят. На храмове свято (або храм)
з’їжджалися родичі і знайомі із сусідніх
та віддалених сіл. Такі свята – з музикою, піснями, танцями – нерідко тривали
протягом кількох днів. Жовтень – це початок традиційних
українських вечорниць та досвіток, який ознаменовувався масовими гуляннями і обрядовим дійством.
Починали сходитись на вечорниці 14 жовтня (Покрови), котрі закінчувалися
напередодні Великодня.
Листопад
Цей місяць замикає ворота осені, відмежовує
осінь від зими. У білорусів він – лістопад, поляків та чехів – лістопат,
сербів і хорватів – студепи. Досить цікавими були регіональні назви місяця
в Україні – напівзимник, ворота зими,
грудкотрус, листопадень, падолист. У листопаді з дерев опадає останнє листя і
від цього ліс стає менш затишний. Природа
в очікуванні зимового спочинку.