1.У випадках словотворення та словозміни в українській мові часто виникає збіг кількох приголосних звуків, що ускладнює їх вимову. У процесі мовлення відбувається спрощення, тобто один із приголосних випадає.
2. Групи приголосних скн, зкн і шчк спрощуються на сн, зн і шк у вимові й на письмі: тиск — тиснути, блиск — блиснути, брязк — брязнути, горщок — горшка, дощок — дошка.Групи приголосних стн і стл спрощуються на сн і сл у вимові й на письмі: перстень — персня, честь — чесний; пристрасть — пристрасний, область — обласний, щастя — щасливий, користь — безкорисливий.
3.Спрощення не відбувається:
а) у словах іншомовного походження, що мають кінцеві приголосні
-т - аґент — агентство, студент — студентський, гігант — гігантський, курсант — курсантський, парламент — парламентський
-ст - баласт — баластний, контраст — контрастно, нацист —
нацистський, компост — компостна, форпост — форпостний, пацифіст —
пацифістський
б) у групах приголосних
стц, стц - невістка — невістці, невістчин, артистка — артистці — артистчин, пустка — у пустці, хустка — у хустці.
4Спрощення відбувається при вимові, але не позначається на письмі у
прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження (аванпостний, баластний, компостний, контрастний, гігантський, парламентський) та в іменниках, які від них утворені (студентство); у давальному і місцевому відмінках однини іменників жіночого роду І відміни (пустці, хустці, артистці)