Ішов одного разу Ісус Христос із святим Петром дорогою і бачать — чоловік городить пліт. Підійшли до нього і дивляться, як він це робить.
— Чому з такого тонкого пруття городиш? — питає чоловіка святий Петро.
— Не таке воно вже й тонке,— відповів чоловік.— Яке є, таким і городжу.
— Узяв би ти та нарізав товстого пруття, то і пліт би був сильніший,— озвався Ісус Христос до чоловіка.
— А нащо мені сильніший пліт? — посміхаючись, запитав чоловік.— До моєї смерті і цей видержить.
— А хіба ти знаєш, доки живеш? — здивовано запитав Ісус Христос.
— Певно, що знаю. Ще два роки мені залишилося прожити нацьому світі, то і цей пліт доти видержить. А потім, кому буде потрібно, то нехай собі зробить інший.
Тут Ісус Христос і святий Петро попрощалися з чоловіком і пішли своєю дорогою.
— Це недобре, Петре, що людина знає, доки живе,— озвався подорозі Ісус Христос до святого Петра.— Краще вже нехай чоловік не знає, доки живе, а тоді він буде сумлінно працювати і постійно дбати про себе і свою сім'ю.
Тому від того часу і аж по сьогоднішній день ні один чоловік не знає, доки живе.