Я вважаю, що не можна переступати межу моральності заради успіху. Яка б не була життєва ситуація, ми не повинні йти на компроміс із власним сумлінням та чинити речі, що завдають іншим людям шкоду.
По-перше, якщо людина починає боротися з власною совістю та моральними принципами, а темна сторона її характеру отримує верх, вона деградує як особистість. Цей аргумент добре ілюструє життєва історія персонажа Сави з соціально-психологічної повісті Ольги Кобилянської «Земля». Нехтуючи власним сумлінням, Сава дійшов до братовбивства заради матеріальних статків.
По-друге, часто буває так, що сама людина, зробивши щось погане заради вигоди, потім не може насолоджуватись здобутим, а якщо вчинок дуже підлий, то ще й кається все життя. Яскравим прикладом цього може слугувати історія моєї знайомої. Намагаючись отримати підвищення на роботі, вона непомітно стерла всю інформацію на комп’ютері свого начальника. Через це в нього розпочались великі проблеми, а потім виявилось, що він єдиний годувальник великої сім’ї. Начальника не звільнили, але моя знайома так мучилася докорами сумління, що це погіршило її працездатність, а внаслідок цього й якість роботи.
Отже, ніколи не варто кривити душею, навіть заради успіху. Це може призвести до повної деградації особистості. Тим паче, що совість може не дати людині спокійно жити далі, навіть якщо вона поборола її в хвилину слабкості.