Кульмінаційним є
момент, коли Полковничий син падає з коня і Камаль рятує Його. Життя
одержує перемогу над смертю, милосердя — над насильством. Кульмінаційний
момент в баладі затягуються. Зі сфери вчинку він переходить у сферу
моралі. У процесі переговорів Камаль і Полковничий син проникаються
повагою один до одного переговори завершуються обміном подарунками:
«Вовк вовка тут перестрів! Лошиця твоя. І краще я жертиму стерво гниле.
Ніж тому, хто сміявся смерті в лице, заподіяти зможу зле»; «Я мусив
честь берегти. В дарунок від батька лошицю візьми — бо справжня людина
ти!». Камаль повертаю лошицю і додає до неї сідло, вуздечку й стремена, а
також посилає свого сина — найцінніше, що в нього є — служити
полковнику. А Полковничий син дарує Камалю свій пістолет, який був для
нього символом військової вдачі, сміливості, подолання небезпеки.
Завершається все це клятвою на солі, хлібі, траві, ножі та на імені
Господа.