Я вважаю, що кращий варіант -
покинути родинне гніздо і самостійно будувати нову родину.
По-перше, повага і шана до батьків
повинна спонукати молоду родину до самостійності. Батьки не повинні стати
заручниками молодої родини. Свідомий вибір нової родини жити своїм розумом -
закладає міцну основу родинного благополуччя. Ця істина відома з давніх-давен і
порушувати її – безвідповідально і небезпечно. Яскравим прикладом цього може
слугувати образ молодої родини Карпа з повісті «Кайдашева сім’я» Нечуй-Левицького.
Коли молода родина оселилась з батьками, життя перетворилось на суцільні чвари,
сварки, образи і сперечання з батьками, до того ж Карпо відчув себе хазяїном,
рівним за батька.
По-друге, повага чоловіка до молодої дружини підштовхує жити окремо. Адже
саме тоді молода родина може навчитись жити в злагоді і гармонії, будувати свої
родинні традиції, вирішувати побутові проблеми – це справжній іспит на
зрілість. Ось приклад із життя. Коли мій брат одружився, він оселився окремо
від батьків, і почав самостійно будувати своє родинне гніздо. І, насправді, я
досі не бачила більш щасливої і міцної родини, ніж у нього.
По-третє, справжня сила і майбутнє
України в міцних сім’ях і тому, соціальна політика держави повинна бути
спрямована на підтримку та допомогу молодим сім’ям, адже коли в родині панує
гармонія, в країні – злагода.
Отже, запорука довговічності і щастя
молодої родини в самостійності, незалежності від батьків.