Україна неймовірно багата на пам'ятки, які належать до прадавніх часів.
Ці пам'ятки є свідками формування української нації. Наші обдаровані
предки споруджували їх, щоб утілити народні мистецькі ідеали.
Наприклад, у XI столітті за ініціативою Ярослава Мудрого було
споруджено головний храм Київської Русі — Софійський собор. Саме тут
відбувалися урочистості, пов'язані з посадженням князів на Київський
престол або з прийомами іноземних дипломатів. Прямокутну споруду Софії
Київської за сивої давнини оточували два ряди відкритих галерей, а
вінчали собор тринадцять куполів, суворий сірий колір яких чудово
гармоніював із рожевими стінами.
У ХІІІ столітті військо хана Батия зруйнувало Київ, і тільки
свята Софія залишилася стояти над згарищем міста. За словами Павла
Загребельного, Софія Київська стояла над попелом і руйновищем, ніби сама
Богоматір підносила руки в молінні. Саме завдяки непорушності собору
кияни усвідомили силу божого захисту й повірили в те, що Марія Оранта
завжди триматиме над ними свої молитовно підняті руки.
Спочатку собор усередині був прикрашений дивовижною мозаїкою та
неперевершеними фресками. У своїй більшості то були твори на сюжети
Святого письма, але багато було й зображень полювань, свят, ігор. Саме
своєю мозаїкою насамперед цінний собор. Досьогодні вона вражає
яскравістю та свіжістю живих барв, довершеною композицією, тонкою
технікою виконання.
Майже тисяча років минуло з часів спорудження Софії Київської,
але й досі викликає захоплення духовна велич та сила натхнення
стародавніх зодчих.