Видатний англійський письменник Чарльз Діккенс у своїх творах наголошував на тому, що кожна людина неодмінно повинна мати почуття власної гідності. Саме людська гідність дає кожному з нас усвідомлення своєї особистості, потрібності людям. Це гордість за власні благородні вчинки, правдивість та чесність, вміння протистояти безчестю та аморальності. У своєму романі «Домбі та син» автор розмірковує про людську гідність, про те, як вона випробовується в різних життєвих ситуаціях. Малюючи свого героя на початку роману, Чарльз Діккенс підкреслює, що містер Домбі «мав занадто суворий і пихатий вигляд». Ця бундючність не має нічого спільного зі справді людською гідністю, тим паче, що до своєї дружини він ставится холодно, а дочку Флоренс зневажає, бо, як дівчинка, вона не зможе сприяти розвитку фірми «Домбі та син». Нарешті народжується довгоочікуваний спадкоємець Поль. Його мати після пологів помирає. Містер Домбі радіє, що в нього нарешті з’явився син, бо тільки він міг виконати «своє призначення», адже «земля була створена для Домбі і сина». Містер Домбі не прагнув до людей, бо зневажав їх, залишаючись самотнім. Дружбу, любов та інші людські цінності він замінив для себе грішми. Але хіба в цьому є хоч крапля справжньої людської гідності? Звичайно, що ні, це душевна черствість, егоїзм, жорстоке недовір’я до людей, прагнення бути вищим за них, володарювати над ними.