Була зима, ранок підкрався незамітно й захопив місто в свої володіння. Сонячні посли гуляли по кришталевому снігу, виблискуючи всіма кольорами веселки. Дерева, що підставляли свої віти безжальному посушливому вітру, самотньо височіли над людьми, що поспішали сховатися в свої теплі домівки. Бездонне небо, вкрите сірою пеленою хмар, здавалось, повністю розуміло самотність позбавлених листя дерев і сумували разом з ними. Тварини, зокрема собаки й коти, активно розігрівались, всім видом показуючи, як жадають тепла й затишку.
Вибачайте, але на більше мене не хватило. Вибачаааайте! І, так, вийшло мрачнувато.