Ранок. Небо блакитне-блакитне, сонечко сонно протирає оченята і встає...
Катеринка теж сонно потягнулась в ліжечку. Вдягнувшись, вона вийшла на вулицю. І, - о диво! - побачила на травичці багато крапельок.
- Що це? - здивувалась дівчинка, підійшовши до травички.
- Ми - крапельки!
- Ого!
- Так-так! Ми вміємо розмовляти!
- Як у вас справи?
- Добре! А тебе дівчинко як звати?
- Катеринка.
Так ще довго говорила Катеринка з крапелькою.