Дорогий Климко,я захоплений(на) твоїм вчинком.Незважаючи ні на що ,Климку,ти з другом Зульфатом з ентузіазмом кинулися допомагати своїй учительці Наталії Миколаївні та її маленькій донечці. Ти пішов за сіллю в Слов'янськ .
Твій шлях був надзвичайно тяжкий, голод і холод мучили тебе ,а ще страшний біль у ногах через відсутність взуття .Та відчуття того ,що ти маєш допомогти друзям зробили тебе хоробрішим.
Я хочу тобі побажати щоб ти залишався Людиною з великої літери і був самим собою.