Дідусь сидів на лавці і про шось думав.
-Дідусю, про що ти думаєш?-спитав радісний онук
Дідусь лагідно поглянув на малого:
- Да ось думаю який ти у мене чудовий!
- А мені бабуся сказала.що ти сам будинок збудував оцей!- тикнув пальцем хлопчина на старенький будиночок .
-Та-ак.-поважно відповів дід.- Сам збудував.
- Але навіщо? Це ж ,напевно ,так тяжко.- задумався онук
-Так ,тяжко,але тепер ти можеш гратися тут скільки захочеш! А коли мене не буде,милий мій,будеш тут жити.
- Коли я буду велики,то куплю собі дім,великий такий!
-хахахаха- засміявся дідусь.
-Запам*ятай лише одне,шоб ти на світі не робив,де б не жив, завжди роби людям добро. Не залишай світ без свого сліду.-дідусь посміхнувся і зайшов у дім.
Хлопчик засунув руку у кишеню,де лежала цукерка,і міцно тримаючи її підбіг до сусіднього двору.
- доброго дня! - крикнув він на все подвір*я.
-І тобі доброго!-відповіла сусідська дівчинка.
Хлопчина миття дав їй у руку цукерку і нічого не сказавши побіг родісно посміхаючись.
-