Чому ж цей твір є
пригодницьким і романтичним? Оповідання починається зі вступу, в якому
показані умови життя і боротьби кріпаків у XIX ст. Після втечі від пана
герої намагаються переправитися через Дунай у Туреччину в пошуках
кращого, вільного життя. Тут і починаються їхні пригоди. Навіть
переодягання Соломії в чоловічий одяг теж є елементом пригодницького
твору. Протягом усього тексту читач відчуває напруження, очікуючи
небезпеки. Автору вдалося створити гостросюжетний, цікавий пригодницький
твір. Соломія, Остап і такі ж, як вони, покидають рідну землю,
виявляючи цим протест проти рабства, виступаючи проти неволі. Автор на
цих образах розкриває і тему вічного кохання. Соломія — жінка смілива,
мужня — кидає чоловіка-нелюба і наздоганяє Остапа-втікача. Протягом
твору розгортається трагедія двох люблячих людей, які не боялися смерті,
тікали туди, де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — то
полягти кістками на вічний спочинок...
Та доля вирішила по-іншому. Соломія гине у водах Дунаю, а Остапа
повертають до пана. З того часу «чимало води утекло в Дунаї... Сивий дід
гріє свою бороду біля вогню і слухає розмову вітру». А на спині в нього
написано «його життєпис»: «Оце ззаду пам'ятка від пана, а спереду, між
ребрами, маю дарунок від москаля... Кругом латаний...з тим і до Бога
піду... Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав... Половина мене
лежить на дні Дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з
нею...»
Письменник романтизує своїх героїв, романтизує всі пригоди, які
відбуваються з ними. Однак змальовує їх реалістично, детально передаючи
їхній душевний стан. Саме це робить твір ще й психологічним.