Прикме́тник — самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка та відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї?
Наприклад: сміливий, щаслива, зелене, Васине, батькова, братове.
Поняття якості в прикметнику може бути виражене безпосередньо через відношення до інших предметів, або через відношення до особи чи істоти.
Прикметники за значенням поділяються на такі розряди:
якісні, що виражають ознаки предметів безпосередньо власним лексичним значенням: сумна пісня, яскрава особистістьвідносні, що позначають ознаку предмета не безпосередньо, а через відношення його до іншого предмета, явища, дій: вступний тест, прикордонний пост;присвійні, що виражають належність предмета певній істоті: материн рушник, Мартин зошит.
Вживаючись у переносному значенні, відносні та присвійні прикметники можуть переходити в розряд якісних. Наприклад:
золотий ланцюжок (відносний) — золота душа (якісний);срібний перстень (відносний) — срібний голос (якісний);лебединий пух (присвійний) — лебедина пісня (якісний);зміїна отрута (присвійний) — зміїний характер (якісний).