З давніх часів доброта і милосердя були в традиціях нашогонароду. Природним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість, немічність, скривдженого. Бути доброзичливим, чуйно ставитися до людей – потреба і обов’язок кожного.
Перший крок до доброти – це добре, або чарівне слово. Сила чарівних слів залежить від того, як саме вони сказані, яким голосом –спокійним і привітним чи грубим і сердитим. Сказані грубо, вони просто перестають бути чарівними. Недарма в народі кажуть: самолюб нікому не люб.
Милосердя – це вміння співчувати, готовність робити добробудь – кому. Це слово утворене з двох слів – «миле серце», тобто добре серце. Милосердна людина не чекає від інших нічого, але сама віддає людям усе, що може. Вона поспішає на допомогу тим, хто потрапив у біду, вибачає провини й образи.
Жорстокість проявляється в байдужості до чужого горя, небажанні зрозуміти, підтримати, пожаліти.
Тож поспішайте творити добро!
Можешь некоторые части переписать