Одного разу, в густому-густому лісі ріс величезний каштан. Завжди стояв гордо, впевнено, красуючись своим широким листям. Підспівував пташкам, що сиділи на його гіллі. Ростив своїх маленьких діточок - каштанів. Та раптом, один з них дуже бешкетував і не втримався за міцні віття. Тут же опинився на землі. Волав, кричав, плакав, благав взяти його назад:
- Таточку, будь ласка, забери мене назад на гілочку.
А той йому і відповів:
- Ні, сину, рости, дурненький, я теж з землі виріс.