Я люблю природу за те, що вона така строката. Ми з друзями часто подоружуємо і ніде не можна знайти двох однакових пейзажів. Сьогодні ми пішли на луки, щоб насолодитися благодаттю літа. Ясно світило сонце, але оегки вітерець рятував від спеки. Луки розкинулись світло-зеленим килимом на безліч кілометрів і ми вдихаємо на повниі груди аромат споришів. Вітер знову віє і затуляє сонце кудлатим хмаровинням. По луках побігли ковилові хвилі аж до глибокого яру. Ми розкалали палатку біля яру і там було особливо зручно: ми ховалися від зайвих очей і могли спокійно розкласти багаття. Аня розклала мольберт. Я стояв поруч і споглядав як вона переносила красу долин на полотно...