Кожного літа батьки відвозять мене до бабусі і радіють цьому навіть більше ніж сама бабуся . Минулого року бабуся і дідусь вирішили серйозно взятися за моє трудове виховання і це було найгірше рішення котре приходило їм до голови . Рано вранці , чи то була ще ніч , бо було досить темно бабуся коли витягла мене з теплого ліжка . Так рано я ще ніколи не вставав і здавалося що навіть півень ще не збирався кукарікати ! Я мав допомагати бабусі з худобою , я ледь плентався слідом за нею з великою мукою на обличчі і весела посмішка на бабусиному обличчі здавалась мені аж занадто дивною ... Ми зайшли у курник і червоно -чорний півень з довгим червоним гребнем одразу подивився на мене якось вороже ... Дідусь поклав свою руку мені на плече : " Не бійся онуче , піди збери яєчкок ". Та щось слова мені не допомогли , величезних півень витріщився на мене з великою огидою . Я запевнив дідуся що цей півень для мене дурниці і я зовсім не боюсь якогось півника. Асам не без остраху пішов у далекий темний куток де лежало з десяток яєць і почав збирати по трохи у торбу . І тут я відчув як шалений півень стрибнув мені на плечі . Я злякався як ніколи раніше і ноги самі понесли мене геть і навіть не помітив палицю на якій сиділи сонні , ліниві кури перечепився і впав у свіженький навоз . В результаті розбиті яйця і брудна одежа . Бабуся з дідусем посміялися і вирішили , що я для розумової праці