Географічно Західний фронт (Західноєвропейський театр воєнних дій) охоплював Бельгію, Люксембург, німецькі Ельзас, Лотарингію та рейнські провінції, а також північний схід Франції. На сході терен зони бойових дій обмежувався Рейном, з півночі — Голландією, із заходу — морським узбережжям від гирла р. Шельди до гирла р. Сени і з півдня — умовною лінією — р. Сена, Париж, швейцарський кордон. Протяжність фронту від річки Шельди до швейцарського кордону являла 480 км, у глибину — 500 км, від Рейну до Кале.
Західна частина театру воєнних дій становила рівнину з розгалуженою
дорожньою мережею, зручну для маневрування та дій великих військових
об'єднань; східна частина була переважно гірською (Арденни, Аргон, Вогези), що обмежувало свободу маневру військ. Особливістю Західного фронту було його промислове значення (вугільні копальні, залізна руда, розвинена обробна промисловість) та щільна насиченість населеними пунктами, важливими об'єктами виробництва, інфраструктури, історичними та культурними цінностями Західної Європи.
Ще до офіційного оголошення війни, 2 серпня 1914 року Імперська армія Німеччини здійснила інтервенцію до Люксембургу й здійснила вилазки на територію Франції. Поблизу невеликого французького містечка Жоншере розігралася перша швидкоплинна сутичка на Західному фронті між німецькими та французькими військами — стрілянина в Жоншере. З початком військових дій, німецька армія розпочала широкомасштабний наступ на Західному фронті, вдершись до нейтральної Бельгії, а згодом і на північ Франції. Переломним моментом у війні стала Перша битва на Марні, а після бігу до моря, обидві сторони окопалися уздовж звивистої лінії укріплених позицій, котрі простягалися від Північного моря до швейцарського кордону з Францією. Ця лінія залишалася практично незмінною протягом більшої частини війни.
Протягом 1915—1917 років противники провели кілька великих наступів уздовж цього фронту. Форми й способи ведення війни змінювалися на вимогу часу, на озброєння країн-учасниць
надходили новітні види зброї, війська застосовували нову тактику бою.
Атакам ворожих позицій, що проводилася величезними угрупованнями піхоти,
передували масовані артилерійські удари. Оборонні рубежі перетворилися на колосальні смуги, завдовжки десятки кілометрів, насичені мінними полями, траншеями, окопами, ровами, що усіяли колючим дротом та вогневими точками. Кожний наступ або контрнаступ
призводив до величезних втрат у живій силі, а результати були, як
правило, мізерні. Серед найкривавіших битв на Західному фронті були битва при Вердені із загальною кількістю 700 000 втрат з обох сторін (за оцінками), битва на Соммі з більш ніж мільйоном жертв (оцінка) і битва біля Пашендейле з приблизно 600 000 жертв (орієнтовно).
Марність амбіційних наступів, що призводили до величезних втрат,
спонукала вояків до пошуку новітньої зброї, яка на думку військових
експертів, мусила переломити ситуацію на їх користь. На полях Західного
фронту вперше з'явилися танки, проведена перша масована газова атака під Іпром, авіація й артилерія стала невід'ємними частинами тогочасного бою. Удосконалювалася піхотна тактика дій. У Весняному наступі 1918 року німці, скориставшись Берестейською угодою та розпадом Російської імперії, застосували нову тактику інфільтрації піхотних підрозділів і здобули низку великих перемог, прорвавши лінію оборони союзників на глибину 100 км, та вже були майже на порозі розгрому противника.
Однак поступово наступ німецької армії загальмував та незабаром союзні війська перейшли у рішучий контрнаступ,
і врешті-решт завдали німцям рішучої поразки по всьому Західному
фронтові. Німецький уряд був змушений поступитися і підписати угоду про капітуляцію Німеччини. Умови мирного миру були офіційно закріплені Версальським договором 1919 року.