«Поетична спадщина Тараса Григоровича Шевченка, вже давно подолавши національні межі, увійшла до скарбниці світової літератури. Мудрий Олесь Гончар писав, що правда «Кобзаря», як правда Святого письма, для людства ніколи не постаріє, не згасне. Шевченко відкрив світові Україну, розкрив її душу, героїчні і трагічні сторінки її історії, провістив неминучу свободу і «добру славу, Славу України» в історичній перспективі.
Палке слово Шевченка, пройняте беззавітною любов’ю до свого народу, і нині залишається життєдайним джерелом, потужним стимулом національного і духовного відродження незалежної України. Слушно кажуть, що Шевченко – це код нації, а в його Слові – невпокореному, живому й невмирущому – закодовані генетичні основи української духовності».
«Тарас Шевченко постає святинею, оберегом української нації, осереддям активної пам’яті «чиїх батьків, чиї ми діти». Поважним і надзвичайним послом у вічність український народ обрав Тараса Шевченка, в образі і в подобі його закодувавши свою мученицьку і славну історію, своє безсмертя».
«Доти, доки буде хоч один скривджений у світі, поезія Шевченка не втратить своєї значимості, своєї ваги і своєї актуальності. А оскільки скривджені будуть завжди, то і його слово всечасне».