Детектив: Справа про цукерки, що зникили
- Ну, і хто з'їв всі цукерки з пакету, що стояв на шафі? Зізнавайтеся! - насупивши брови, промовила мама.
Троє дітей притихли, поглядаючи один на одного. Ніхто з них цукерок не брав, принаймні вигляд у них був здивований.
- Мамо, а що, на шафі цукерки були? - спитав наймолодший, Тарасик.
- Так, я їх учора до свята купила. А зараз і до магазину йти запізно. Що ж, будемо сьогодні святкувати без цукерок, - сказала мама і пішла на кухню, де вже готовилися святкові страви.
Старші діти, Олесь і Олена, засмутилися. Святкувати без цукерок здавалося якось невесело.
- Так. Олено, давай міркувати логічно. - почав Олесь. Він був найстарший і дуже любив читати детективи про Шерлока Холмса. Ми цукерок не брали, так?
- Так. Я не брала, ти не брав, Тарас не брав, мама не брала, тато теж не брав, бо він солодке взагалі не любить...
- І що це означає? - спитав Олесь.
- Що?
- Це ж елементарно, Олесю!
- Тю, теж мені Шерлок Холмс. Ти діло кажи.
- Цукерки тут! - заявив Олесь.
- Де тут?
- Та за шафою! Напевно, пакет впав, коли Мурчик по шафі гуляв. Ти ж знаєш, він там часто ходить.
- Точно! Давай сюди фонарик, я знаю, в тебе є. Є! Тут вони! Мамо, мамо!
- Ну, чого вам, діти?
- А ми цукерки знайшли. Ось там, за шафою пакет, дивись.
- Ой, дійсно... Вибачте, дітки, що я на вас подумала...
- Да нічого, мам. Якби ми знали, що цукерки там, може, й не втримались би.
- Ну, тепер висипаймо цукерки у велику цукерницю і ставимо на стіл. Скоро тато прийде, і почнемо святкувати.