Як показує читацька практика, дивовижне може знаходитися поруч. Наприклад, у літературі тихої та затишної Швейцарії.
Анастасія ГерасимоваЛітературознавець, арт-журналіст. У блозі пише про книги, особливо художню літературу, актуальну прозу, щоб дати вам відповідь на просте і водночас складне запитання: "Що почитати?"
Але від Ґрізелідіс Реаль, "письменниці, художниці, повії", спокою та філософських роздумів на тлі мальовничих гір чекати не доводиться.
Вона − бунтівна, відверта, епатажна. Її щирість межує зі стилістикою бульварних еротичних романів, але базується не на художній вигадці, а на власному життєвому досвіді.
У романі "Чорний − це колір" ми будемо стежити за бурхливими пригодами молодої жінки, яка покинула рідне місто і країну, визволила з божевільні свого "чорного тигра із м’якою оксамитовою шкірою", викрала з-під носа соціальної служби власних дітей і втекла на волю.
Ґрізелідіс Реаль "Чорний − це колір", видавництво "Книги − XXI", 2016.
Проте ейфорія новоутвореної маленької, але химерної родини швидко минає. Грошей не вистачає, такий коханий Білл надто глибоко ховається у власному внутрішньому світі. Що їй залишається у тому просякнутому вітрами Берліні 1960-х років, на околицях якого ще розташовані американські військові бази?
Так, дарувати і продавати любов чоловікам. Для Реаль це цілком свідомий вибір, який пізніше переросте у боротьбу за права "зниклих подруг, померлих від самотності, від того, що віддавали забагато любові і нічого не отримували", яких "вбила важка буденність і людська зневага".
Неймовірно емоційна оповідь − не для пуритан і лицемірів. Автобіографія тієї, що прагнула вільного кохання і розуміння у "дегенеративній Європі".
Як читати: як слухаєте подругу, яку знаєте багато років і здатні прощати їй надмірну емоційність, театральність і любов до неприємних пригод, яких можна було би уникнути; із серйозністю та повагою до права вибору; із захопленням, яке не зірветься на осуд, адже ви − людина сучасна і не маєте упереджень.