1. Вогонь як жива істота. (Наші пращури розуміли силу вогню, вбачали в ньому двоїсту символіку. Колись давно вогонь вважався живою істотою з примхливим характером. Він їсть, п'є і спить, як людина. Але якщо його розсердити, він може роздмухати цілу пожежу. Через примхливий характер вогню з'явилися вірування і застереження. Вогонь не можна було топтати, не можна було в нього плювати, сипати у вогонь сіль (це наче людині в очі!) тощо.)
2. Вода як символ очищення. (Іншою основною земною стихією для давніх людей була вода. Вона вважалася джерелом життя і засобом магічного очищення. Плин води завжди спонукав до творчої діяльності, заспокоював душу. Відсутність води спричиняла посуху і несла смерть.)
3. Легенда "Про зоряний Віз". (Давня легенда розповідає про те, як в одному краю сталася велика посуха. Люди хворіли і помирали. Одна смілива дівчина пішла шукати воду для хворої неньки. Довго блукала і знайшла джерело. Набрала дівчина глечик води і вирушила додому. По дорозі зустріла спраглих людей і поділилася з ними водою. Коли в глечику лишилося трохи води для мами, сіла перепочити. Раптом вискочив пес і перевернув глечик. Дівчина була у відчаї. Аж ось із порожнього глечика вилетіли в небо сім великих зірок (сім врятованих від спраги людей) і восьма маленька зірочка (пес теж врятувався, випивши росу з трави). Так з'явився на небі зоряний Віз — як вічна пам'ять милосердній дівчині.)
4. Дві стихії на службі людині. (Вже тоді люди розуміли, якщо розумно керувати вогнем і водою, приборкувати їх норов, можна від них мати велику користь і примусити служити людям.)