До школи я завжди приходжу на кільканадцять хвилин раніше, аби мати змогу поспілкуватися з друзями. Ми обговорюємо останні шкільні та домашні новини. Та ось лунає дзвінок, і ми поспішаємо до класу.
Я дуже люблю своїх учителів і шаную їхню мудрість. Кожен урок не схожий на інший. З учителями у клас приходить якийсь новий непізнаний світ. Коли ми бачимо усміхнені очі вчителя, наші серця починають битися частіше, а якийсь невидимий двигунчик рухає наші олівці та ручки. Інколи час збігає так швидко, що нас дратує дзвінок на перерву.
А які милі нам ці короткі перерви! Чого тільки не встигаємо упродовж них зробити: і пошептати на вушко подрузі, і забігти у бібліотеку, і вкусити печеного пиріжка або просто побавитись іграшкою.
Інколи чуємо, як учні нарікають, що у школі їм скучно. Я з цим не згодна. Адже ми - частинка школи. Від нас залежить, чи буде шкільне життя цікавим. Якщо бути уважним на уроці та розумно активним на перервах і після уроків, то й не зауважиш, як минають шкільні дні. Напевно, окремим учням ліньки покумекати, як знайти себе у шкільному вирі. Але я впевнена, що у школі мені завжди буде добре і цікаво...