У неділю вранці Мишко, Юрко та Василько вирушили до лісу по опеньки. Найбільше радів прогулянці Васильків Рябко, який гасав навколо по кущах.
Хлоп'ята йшли туди, де кілька років тому вирубали ділянку лісу. Раптом Рябко насторожився, загарчав і кинувся в гущавину... Хлопці побігли за ним. А коли зупинились, то побачили сіренького зайчика. Юрко та Мишко притримували Рябка, щоб той не покусав звірятка. Зайчик був ще зовсім маленький і здавався зовсім безпорадним. Та тільки Василько захотів погладити знахідку, звірятко стрімко підвелося і пострибало по стежці в бік дерев. Рябко тихо і з цікавістю спостерігав за хлопцями, навіть не гавкнув.
Хлопці з повними кошиками грибів та чудовими враженнями поверталися додому. Вони ще довго згадували і говорили про зайчика.